МОДЕЛЬ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ СПОРТИВНИХ ТРЕНЕРІВ

Анотація

Постановка проблеми. Сьогодні в Україні відбувається реформування сфери фізичної культури і спорту. Основним мотивом цього процесу є орієнтація на європейські стандарти, а кінцевим завданням – інтеграція фізкультурно-спортивної діяльності українців у європейський простір. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Міжнародна структура спортивного тренерства (ISCF) визначає професійні рівні спортивного тренера на підставі вимог до тренерських посад (ролей) і конкретизації рівнів тренерської компетентності. Центральною вимогою до тренерської діяльності в усіх контекстах є залучення спортсменів до навчально-тренувальних занять і змагань, які спрямовані на досягнення бажаних для спортсменів результатів. Для визначення розмірів оплати праці тренерів, затверджено чотири рівні тренерської діяльності: помічник тренера, тренер, старший тренер і головний тренер. Відповідно до Європейської кваліфікаційної структури (EQF) помічника тренера віднесено до
3-го рівня, тренера – до 4-го і 5-го рівнів, старшого тренера – до 6-го рівня і головного тренера – до 7-го рівня [4]. Водночас науковці встановили, що тренувальний процес спортсменів здійснюють тренери-волонтери (добровольці), тренери з частковою оплатою праці й тренери з повною оплатою праці. Співвідношення цих категорій тренерів змінюється залежно від статусу, структури й ресурсу кожного виду спорту в різних країнах. Тож тренерську діяльність варто вважати змішаною професійною діяльністю. [3]. У сучасній Європейській кваліфікаційній структурі тренерів, які провадять професійну діяльність за оплату, віднесено до 3–7 рівнів, тренерів, які професійно працюють з початківцями на волонтерських засадах – до фахівців 2-го рівня, а кваліфікованих спортсменів, які передають свій досвід початківцям – до фахівців 1-го рівня [4]. Сьогодні в різних країнах Європи фахівці узгоджують національні вимоги до професійної підготовки й кваліфікації спортивних тренерів із вимогами міжнародної структури спортивного тренерства. В Україні підготовка працівників сфери фізичної культури і спорту здійснюється відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про фізичну культуру і спорт», інших нормативних документів, серед яких Національна рамка кваліфікацій, яка передбачає системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів [2]. Перелік професій і посад працівників сфери фізичної культури і спорту, а також вимоги до змісту їх діяльності конкретизовано в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 85. Спортивна діяльність) [1]. Однак сьогодні немає затвердженої класифікації професій фахівців сфери фізичної культури і спорту відповідно до рівнів Національної рамки кваліфікацій, що вказує на актуальність проведення досліджень у цьому напрямку як потрібного етапу євроінтеграції галузевих фахівців.