ОСОБЛИВОСТІ ВИДУ СПОРТУ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ЧОЛОВІКІВ І ЖІНОК У ДЗЮДО

Анотація

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку дзюдо, без огляду на японське коріння, є самостійною культурною цінністю, що належить цілому світові. На сьогодні культурні традиції цього виду спорту зберігають родоначальники-японці на основі класичної техніки. У Європі ж, навпаки, розвивається більше силове дзюдо. Однією із причин є те, що спортсмени з раннього дитинства використовують для відпрацювання техніки кімоно з широкими і жорсткими вилогами, які знижують «технічність рухів». У багатьох країнах науковці розробляють і впроваджують національні програми підготовки дзюдоїстів на основі накопиченого досвіду. Однак питання функціональних можливостей чоловіків та жінок висвітлено не повністю і потребують додаткових досліджень.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, особливості специфіки рухової діяльності дзюдоїстів (залежно від спрямованості тренувального процесу – розвиток техніко-тактичних показників, відпрацювання засобів нападу і захисту, швидкісно-силових якостей і загальної фізичної підготовки) вплинули на рівень функціональних можливостей різних систем організму та їхніх адаптаційних можливостей у процесі напруженої м’язової діяльності, оскільки обумовлюють гетерохронізм функцій і різних рівнів компенсацій.

Показники статевого диморфізму з огляду на адаптаційні можливості організму дзюдоїстів і дзюдоїсток пов’язані з їхніми ваговими категоріями. Перспективи подальших досліджень спрямовані на корекцію тренувального процесу, використання комплексу відновних засобів, що сприяють оптимізації відновлення з урахуванням статі дзюдоїстів.