ВПЛИВ ІНТЕРВАЛЬНОГО ГІПОКСИЧНО-ГІПЕРКАПНІЧНОГО ТРЕНУВАННЯ НА ПАРАМЕТРИ ГЕМОДИНАМІКИ СПОРТСМЕНІВ-ОРІЄНТУВАЛЬНИКІВ

Анотація

Вступ. Інтервальне гіпоксично-гіперкапнічне тренування (ІГГТ) є одним із підходів до
підвищення фізичної підготовленості спортсменів унаслідок підвищення адаптації організму
до анаеробних умов. Під час застосування ІГГТ доцільним є використання аналізу показників
серцево-судинної системи як критерію функціональної підготовленості спортсменів.
Мета – вивчити вплив інтервального гіпоксично-гіперкапнічного тренування на показ-
ники гемодинаміки спортсменів.
Методи. Для створення гіпоксично-гіперкапнічних умов було використано дихальний
тренажер «КАРБОНІК‐01». Тривалість ІГГТ становила 1 макроцикл (30 днів). Частоту серце-
вих скорочень (ЧСС) визначали за допомогою пульсометра Polar RS 800. Артеріальний тиск
(АТ) вимірювали на плечовій артерії за допомогою тонометра Microlife за загальноприйнятою
методикою Короткова. За розрахунковим методом визначали систолічний об'єм (СО), хвилин-
ний об'єм крові (ХОК), систолічний індекс (СІ), коефіцієнт економічності кровообігу (КЕК),
індекс Робінсона (ІР), периферичний опір (ПО), адаптаційний потенціал (АП).
Обговорення і висновки. Можна припустити, що ІГГТ зумовлює зменшення пери-
феричного опору судин (на основі змін ПО), що зменшує навантаження на серцевий м’яз та
економізує кровообіг (на це вказують зміни КЕК). Такі зміни поєднуються з тенденцією до
гіпотонії та брадикардії, що можна розглядати у стані спокою як прояв позитивних адапта-
ційних змін. Це вказує на адаптаційний характер змін, які супроводжуються оптимізацією
функціонування серцево-судинної системи та збільшенням її функціональних резервів.
Ключові слова: спортивне орієнтування, гемодинаміка, гіпоксія, гіперкапнія.