УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У РАЗІ ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНИХ КОНТРАКТУР ПРОМЕНЕВО-ЗАП’ЯСТКОВИХ СУГЛОБІВ

Анотація

Вступ. Приблизно 50 % від усіх травматичних переломів верхніх кінцівок становлять переломи кісток передпліччя. Їх реабілітація містить декілька компонентів: масаж, кінезітерапію, преформовані фізичні чинники тощо, ефективність яких підтверджується періодичними контрольними замірами [2, 3, 4]

Мета – висвітлити зміст авторської методики фізичної терапії (ФТ) у разі постіммобілізаційних контрактур (ПІК) променево-зап’ясткових суглобів (ПЗС).

Методи. У процесі дослідження проведено аналіз створеної методики фізичної терапії.

Результати. Запропонована методика [5] поєднує в собі два підходи в реабілітації постіммобілізаційних контрактур променево-зап’ясткових суглобів – постізометричну релаксацію (ПІР) та застосування теплих вологих аплікацій, що виконуються з певними особливостями.

На початку сеансу впродовж 10 хвилин проводять масаж плеча та передпліччя пацієнта, що сприяє розігріванню тканин, підвищенню лімфо- та кровообігу, готує кінцівку до подальшої процедури.

Далі на ділянку ПЗС накладають компрес із марлевої тканини, складеної в декілька разів, змоченій у теплій воді. Зверху накладають водну грілку- манжету, заповнену водою температурою +45–50 °C (у місці дотику із тілом пацієнта температура становить +36 °C).

Наступним кроком проводять ПІР ПЗС. Хворий сидить, рука максимально зігнута у передпліччі. Фізичний терапевт захоплює однією рукою знизу зігнутий лікоть, а другою – з тильного боку кисть і зігнуті пальці пацієнта та здійснює їх флексію до відчуття легкого опору. У цій фазі хворий тисне кистю у напрямку розгинання впродовж 7–10 с, потім розслабляється і проводить збільшення пасивної флексії. Кількість сеансів на курс 10–12.