ПЕРСПЕКТИВА ТА ПОТЕНЦІАЛ ВИННОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Ірина Павлик, Олена Орленко

Анотація


Винний туризм – спеціалізований вид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю вина безпосередньо у виробника. Винний туризм передбачає відвідування плантацій виноградників; дегустаційних залів та підвалів; ресторанів, що пропонують послуги дегустації вина; винних фестивалів; інших спеціалізованих заходів.
Принципи винного туризму дуже прості: куштувати вина лише в місцях їх виробництва, щоб міцно пов’язати у своїй пам’яті і своїй уяві букет і смак напою з таємницею його походження в природі, історії і дусі місцевості. Винний туризм у тому вигляді, як він склався з початку ХХ століття в Італії, Франції та інших країнах, має низку дуже важливих особливостей: це спеціальні поїздки організованих груп любителів або професіоналів (виноторговців, власників ресторанів); час цих поїздок подовжує пляжний або гірськолижний сезон, він зручний і для виноробів, і для туристичних фірм; організація маршрутів у просторі та часі представляє систему сільських свят, дуже недорогих за культурною програмою (виступають аматорські місцеві колективи, дитячі передусім). Кожний регіон має сталий календар таких свят, а для виноробів дуже зручно відволіктися від виробництва раз на рік і отримати відразу відчутний прибуток. Туристичні фірми розробляють зручну для себе тижневу або двотижневу програму. Перевозять туристів з одного свята на інше, показуючи природні та історичні пам’ятки.


Повний текст:

PDF

Посилання


Матвєєв В. В. Винний туризм як рекламний фактор й інструмент для стимулювання розвитку конкурентного потенціалу виноробних підприємств України / Матвєєв В. В. // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2015. – № 10, ч. 4. – C. 29–31.

Патійчук В. О. Особливості організації гастрономічних турів / Патійчук В. О. // Рекреаційно‑ туристичний потенціал регіонів України: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку : матеріали І Всеукр. наук.‑практ. інтернет‑конф. (м. Луцьк, 30–31 березня 2017 р.). – Луцьк : Терен, 2017. – С. 26–34.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.