СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ ЯК ПРЕДМЕТ ТУРИЗМОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Андрій Голод, Степан Мацюк

Анотація


У сучасних умовах соціальна безпека стає ключовим чинником сталого розвитку туристичних систем різних рівнів. Це зумовлено передусім значенням соціальних чинників туристичної діяльності, а також поширенням пандемії COVID‑19, яка суттєво загострила соціальні проблеми розвитку туризму.
Соціальну безпеку трактують як «стан життєдіяльності людини та суспільства, що характеризується сформованою, сталою соціальною системою забезпечення соціальних умов діяльності особистості, її соціальної захищеності, стійкості до впливу чинників, які підвищують соціальний ризик» [2, с. 196]. Ґрунтуючись на цьому визначенні, а також на сучасних тенденціях туризмознавчих досліджень, можемо трактувати соціальну безпеку туризму як стан функціонування певної туристичної системи, що характеризується захищеністю усіх її підсистем від зовнішніх та внутрішніх загроз соціального характеру, а також здатністю адекватно реагувати на виклики й забезпечувати формування стратегічного потенціалу розвитку туризму в умовах соціалізації економіки [1].


Повний текст:

PDF

Посилання


Голод А. П. Безпека регіональних туристичних систем: теорія, методоло‑гія та проблеми гарантування : монографія. – Львів : ЛДУФК, 2017. – 350 с.

Скуратівський В. А. Соціальна безпека українського суспільства та шля‑хи її забезпечення / Скуратівський В. А., Линдюк О. А. // Вісник НАДУ. – 2011. – № 3. – С. 194–204.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.